декодер | Розшифрувати Росію
Центр східноєвропейських і міжнародних досліджень
Дослідницький центр Східної Європи при Бременському університеті
Архіпелаг Крим
Мультимедійне досьє

Історичний огляд дебатів

Чорний день в історії Росії чи день народження національної ідеї? Новий пострадянський порядок у Східній Європі чи нова Холодна війна? Контраверсійні думки в міжнародній пресі стосовно Кримського референдуму і приєднання Криму.

Голоси в російській політиці:

Російські контрольовані державою медіа не приховували радості й назвали анексію Криму проривом до нової ери. Критичні та занепокоєні голоси опозиційних політиків було практично не чутно.

Владімір Жиріновський (Ліберально-демократична партія Росії) в ток-шоу Владіміра Соловйова, Ірина Прохорова (колись «Гражданская платформа») на незалежному телеканалі Дождь, Борис Нємцов у інтерв’ю українській програмі Свобода слова на каналі ICTV.

Bild: Чорний день в історії Росії!

Український політик і колишній боксер Віталій Кличко в німецькому бульварному виданні Bild, щоденній газеті з найбільшим накладом, звертається до західного світу й вимагає жорстких санкцій для Росії:

16 березня стане чорним днем в історії Росії! […] Західний світ не може і не має права залишити без відповіді наступ на українські території: сьогодні ми очікуємо від ЄС введення найжорстокіших із часів Холодної війни санкцій проти Росії. Крим є і залишатиметься українським!
Аби виправдати своє вторгнення в Україну, Росія вдається до нахабної брехні. […] Люди західного світу мають згуртуватися й дати зрозуміти Путіну, що порушити червону лінію не вдасться!

Опубліковано 16.03.2014, оригінал

Российская газета: Народження національної ідеї

На противагу Кличку російське урядове видання Российская газета називає 16 березня «історичною датою» та проголошує народження національної ідеї, що об’єднує всіх росіян:

[…] схоже, в нашій історії з’являється ще одна опорна дата – 16 березня. […]
94% вважають, що Росія повинна захищати інтереси всіх кримчан, 83% вважають, що це треба робити, навіть якщо це ускладнить відносини з іншими країнами. 86% вважають, що Крим – це Росія, а 91% – за включення Криму в якості суб’єкта РФ.
Така масова й одностайна реакція всіх росіян […] означає лише одне: народилася, нарешті, та об’єднавча „національна ідея“, яку досі марно намагалися винайти. Народилася не в головах чиновників, академіків або піарників, а в серцях і душах найзвичайніших, дуже різних, але в одному єдиних росіян. Народилася в тому особливому духовному просторі, ім’я якому – Руський світ.

Опубліковано 19.03.2014, оригінал

The New Yorker: Східна Україна послідує за Кримом

Яка ж подальша доля Руського світу, запитує Джон Лі Андерсон в американському журналі The New Yorker:

Що відбуватиметься далі в Криму з тими, хто мислить незалежно, виглядає досить очевидним. За межами Криму, в східноукраїнських містах Донецьку і Харкові, де також велике етнічно руське населення, звучать публічні заклики до проведення «референдумів» на кшталт кримського, щоб приєднатися до Росії. Сьогодні, наче за командою, заступник Аксьонова відкрито висловив думку, що східна Україна наслідуватиме приклад Криму.
Якщо поспішно скликатимуться референдуми, чи російські війська, накопичені зараз на східноукраїнських кордонах, зайдуть на ці території в ім’я захисту етнічних руських від київських «провокаторів», як у Криму? Путін залишив за собою право втручатися від їхнього імені. Якщо кордони України зміняться ще раз, що буде далі?


Опубліковано 16.03.2014,

Avdet: Нові ходіння по муках для кримських татар

Після погроз Ленуру Ісламову, засновнику кримськотатарського телеканалу ATR, кримськотатарська газета Avdet нагадує про долю кримських татар за часів Сталіна і побоюється нових чисток:

Принцип той самий, що за Сталіна: аби була людина, а справа змайструється. За тими ж лекалами, припускаю, почнуть шити справи й іншим відомим кримським татарам: ісламський тероризм, підривна діяльність, розпалювання міжнаціональної ворожнечі – все те, чого ніколи не було в Криму. І про що зараз поспіхом ліплять брехливі телевізійні передачі.
Скоро Росія «дізнається», що Крим – лігво терористів, і почнеться нове коло мордування мого народу.
[…]
Боюся, мій народ будуть не захищати, а зачищати. Спочатку від його кращих представників, від інтелігенції, а потім і від усіх, хто насмілиться висловлювати свою думку.


Опубліковано 24.03.2014

Огонек: Мрія здійснилася

Головний редактор російського журналу Russia in Global Affairs Фьодор Лук’янов у гостьовій статті в російській газеті «Огонек» описує українську кризу як квінтесенцією всіх проблем світового порядку, в яких провідну роль тепер грає Росія:

Якщо […] дивитися на глобальний світ, то українська драма сприймається парадоксально. Сама собою вона – за всієї поваги до народу України та країн, які активно беруть участь в її політиці, – зовсім не є центральною для світу. Але вона стала квінтесенцією всіх проблем глобального устрою. Від протиріч між базовими принципами Статуту ООН (самовизначення vs територіальна цілісність) і подвійних стандартів до відсутності в світі рівноваги, перемоги медійної картинки над реальністю та правового хаосу. Росія опинилася в центрі всього цього клубка-XXI. Центральна роль не завжди найбільш виграшна, часто центровий стає отримувачем усіх можливих ґуль. Але Москва прагнула повернутися на таку позицію з початку 1990-х. І ось мрія збулася.


Опубліковано 24.03.2014, оригінал

The New York Times: Нова Холодна війна

Кореспондент американської щоденної газети The New York Times розглядає останні 25 років російсько-американських відносин і попереджає про нову Холодну війну:

Від часів падіння Берлінської стіни в 1989 р. Вашингтон і Москва намагалися замінити своє суперництво часів холодної війни на нову форму партнерства, яке випробовувалося то однією, то іншою кризою, але якимось чином їх витримувало. Після кожного розриву, чи то через Косово, Ірак чи Грузію, відбувалося чергове перезавантаження, що повертало обидві держави до стану хиткої рівноваги.
Рішення президента Владіміра Путіна відхопити Крим в України, що цього вівторка святкувалося в Кремлі зухвалою церемонією підписання угоди, загрожує стати початком нової, більш небезпечної ери. Якщо і не йдеться про відновлення холодної війни, як дехто побоюється, ймовірно це призведе до тривалого періоду протистояння та відчуження, які буде важко подолати. Наступне перезавантаження, якщо воно колись і відбудеться, наразі видається далеким і маловірогідним.


Опубліковано 18.03.2014, оригінал

Carnegie.ru: Російський крок уперед

Експерт зі США і директор московського Карнегі Центру Дмітрій Трєнін так само озирається на події двох останніх десятиліть і констатує завершення пострадянського порядку:

Кримська епопея – переламний момент у російській зовнішній політиці. Досі Москва
лише говорила про „червоні лінії“ – зокрема, стосовно масштабу розширення
НАТО на схід, або відповідала на військові дії, що вже розпочалися, як це було в Південній Осетії 2008 року. У Криму ж президент Владімір Путін здійснив сміливі кроки, щоб не допустити переходу півострова під контроль революційної влади в Києві, яку Москва
не визнає. Потім він дозволив провести референдум щодо статусу Криму та відкрив шлях для його
возз’єднання з Росією. Пострадянський устрій у Східній Європі йде в минуле. Росія
припинила задкувати – вона зробила крок вперед.


Опубліковано 17.03.2014, оригінал

Global Affairs: Росія йде на ризик

Російський журнал Russia in Global Affairs роз’яснює, чому Росія зважилася на такий крок і які питання тепер стоять перед ЄС:

Чому те, що відбувається сьогодні в Криму, безпрецедентне? Все просто: наріжний камінь всієї післявоєнної світової політики – принцип непорушності кордонів. […] Це замислювалося як протиотрута від надмірного посилення будь-якої з великих (і не дуже) держав і гарантія балансу сил. […]
Чому Москва пішла на це? Тому що зрозуміла, що, якщо нічого не зміниться в
міжнародній системі відносин, далі її чекають лише стагнація та повільне згасання.
Подальша політика втрачала б сенс.
Заходу, перш за все Європі, пропонується вирішити, чи бере він Росію з собою чи остаточно відторгає. Але в такому разі Москва стоятиме до останнього – і це теж смисл, що добре відомий нашій історії.
Росія вирішила змінити світ. Росія дуже ризикує.


Опубліковано 22.03.2014, оригінал

Die Zeit: Нова оповідь про те, що таке Європа

Кореспонденти німецького тижневика Die Zeit Маттіас Крупа та Міхаель Туманн говорять про свободу, яка лежить в основі європейської моделі та має проявити себе в кримській кризі:

Військові дії Владіміра Путіна нагадують європейцям, що їм дає ЄС: свободу, забезпечення прав, відкрите суспільство і добробут, в якому живуть порівняно багато людей. Проти цієї тихої сили Кремль відправляє свій повітряний десант. Внаслідок кримської кризи пишеться нова історія про те, що таке Європа – саме на це питання ЄС марно шукав відповідь останні роки.
[…]
Як не парадоксально, саме завдяки кримській кризі європейська модель стверджується найбільше за останні десятиліття. Демократія і плюралізм – речі не самоочевидні, це досягнення, які можуть бути знищені. Зараз європейський континент відчуває це на собі.

Опубліковано 20.03.2014, оригінал

Slon: Це була анексія

Російська незалежна онлайн-платформа Slon (наразі Republic) наголошує, що приєднання Криму до Росії було анексією, і вбачає в цьому спосіб відвернутися від Європи у внутрішній політиці:

Анексія Криму – найдієвіше щеплення від вестернізації та лібералізації Росії.
Кращий спосіб зберегти назавжди режим боротьби з ворогами, сексуального суверенітету та національної духовності. Тепер щоразу, коли прозахідна, проєвропейська, відкрита миру та сучасності сила в Росії прагнутиме до влади, навіть просто опонувати, народу нагадуватимуть: „Ці віддадуть наш Крим“. І народ, який він є державницький і державний, обиратиме територію: політичну та військову перемогу, виражену в землях, містах, кілометрах узбережжя. Так, крадуть і ділять наше між собою, так, хотілося б, щоб навколо більше доброти та порядку, так, втомили своїми промовами та молебнями – але інші ж Крим віддадуть.

Опубліковано 14.03.2014, оригінал

Известия: Кінець ліберальних балачок про свободу

Російський письменник Александр Проханов не боїться віддалення від Європи і в близькій до Кремля газеті Известия вимагає «духовної мобілізації» та консолідації навколо держави:

Росія вступає до посткримського періоду своєї історії. […]
В умовах найжорстокішого тиску на Росію нас очікує духовна мобілізація. Закінчується період безтурботних розваг, легковажної іронії, ліберальних росторікувань про свободу та ліберального скепсису по відношенню до держави російської. Держава знову виявляє себе виразником національної волі та народної долі. Консолідація народу навколо держави та віра в неї дадуть рятівну силу серед загроз і напастей світу цього, стануть змістом суспільного життя в багатьох його проявах.


Опубліковано 16.03.2014, оригінал

Українська правда

Українське незалежне онлайн-видання Українська правда пояснює анексію Криму й досі панівною там «радянською ностальгією» і говорить про те, як можна повернути Крим назад в Україну:

Давайте називати речі власними іменами: за 23 роки Україна мало чого „хорошого“ зробила для Криму. Власне, як і для будь-якого іншого регіону. Чому так сталося – окрема розмова. Мабуть, керманичі країни не могли чи не хотіли. Мабуть, народ знов попався „не такий“.
Однак є такий самий незаперечний факт: досі значна частина наших громадян – переважно на Сході та Півдні – невдоволена власною країною та воліє шукати іншої долі з іншою країною. Вони хочуть „додому“. У Росію.
…І саме в цих регіонах найвищий відсоток тих, хто досі вважає себе „громадянином СРСР“, щораз на виборах віддає свій голос за КПУ та вважає розпад Радянського Союзу величезною трагедією ХХ сторіччя.
Тому їхнє прагнення „додому, у Росію“ – цілком зрозуміле.
[…]
Монстр, що рухнув під власною вагою, досі в багатьох викликає захоплення та ностальгію.
Що із цим робити? – Та нічого. Із кримчанами, мається на увазі. Повернути Крим назад можливо лише єдиним шляхом – збудувати у своїй країні таке життя, щоб в Україні жилося краще, заможніше, вільніше, спокійніше.
Починати треба вже сьогодні. Наввипередки.


Опубліковано 21.03.2014, оригінал

The Guardian: Крим ніколи не повернеться до України

Саймон Дженкінс, колумніст британської ліберальної газети The Guardian, навпаки, не бачить можливості зробити Крим знову українським:

Ми знаємо, чим це може закінчитися. Ми приймемо владарювання Росії в Криму. Санкції будуть тишком-нишком зніматися, Москва заспокоїть Київ угодою про нейтралітет. НАТО погодиться припинити розширення на схід. „Велика сімка“ знову стане „великою вісімкою“; а Крим приєднається до Тибету, Косова, Східного Тимору, Чечні, Грузії та інших територіальних вторгнень, які намагатимуться запам’ятати студенти, вивчаючи історію.
[…]
Ми можемо сказати Росії, що з малими країнами треба поводитися краще. Але Путін не поверне Крим Україні. Намагатися змусити його це зробити – безглуздо. Насправді треба знайти якийсь вихід з цієї скрути. Я думаю, Путін з цим згодний.


Опубліковано 25.03.2014, оригінал